
Зі скорботою сповіщаємо, що з життя пішов Грабчильов Петро Васильович – беззмінний тренер волейбольної команди ЗОШ №23.
Петро Васильович віддав увесь свій педагогічний хист на благо служіння його величності Спорту, а своє велике серце – дітям. З Петром Васильовичем волейбольна команда ЗОШ №23 неодноразово долала спортивні вершини різного рівня, перемагала у районних та обласних турнірах з волейболу.
Петро Васильович віддав увесь свій педагогічний хист на благо служіння його величності Спорту, а своє велике серце – дітям. З Петром Васильовичем волейбольна команда ЗОШ №23 неодноразово долала спортивні вершини різного рівня, перемагала у районних та обласних турнірах з волейболу.
Починав свою трудову діяльність Петро Васильович у школах Бердянського р-ну Запорізької області, де викладав фізичну культуру та англійську мову. Пізніше, продовжив працювати учителем фізичного виховання у СШ №7 м. Запоріжжя.
Згодом був інспектором міського та обласного управління освіти.
Більше двадцяти п’яти років очолював обласну дитячо-юнацьку спортивну школу, організовував різноманітні спортивні змагання і одночасно тренував волейбольні команди СШ№7, а потім – ЗОШ №23.
Очолював Запорізьке обласне товариство українсько-болгарської дружби. Мав багато нагород.
Висловлюємо глибоке співчуття рідним та близьким. Учнівський та педагогічний колективи, випускники ЗОШ №23.
Підопічні Петра Васильовича про нього:

Кущ Валерія (гравець збірної ЗОШ №23, учениця 10-А класу):

Яровенко Ярослав (гравець збірної ЗОШ №23, випускник 2015 року):

Хочу сказать, что Петр Васильевич, этот тот человек, который привил нам желание заниматься спортом, а точнее - волейболом .
Он приходил на тренировки не смотря на свой возраст, даже тогда, когда чувстовал себя неважно. Приходил для того, чтобы научить нас тому, чем владел он сам. Петр Васильевич отдавал все своё нам, создавал удобные условия для того, чтобы было комфортно обучаться такой игре как волейбол. На свои деньги покупал нам мячи, обеспечивал нас, как семью. По сути, мы и были одной большой семьей! Были и будем! Мы доказали и будем доказывать ему, что мы чего-то стоим .
Мы будем вспоминать его таким, каким он был на тренировках : весёлого, дружелюбного, отзывчивого, готового подставить дружеское плечо помощи...
Нам будет Вас очень не хватать, Вы навсегда в наших сердцах ...
Я ставлю три точки, потому что это не конец. Мы будем двигаться дальше к цели, чтобы доказать, что мы были достойными учениками самого достойного тренера - Петра Васильевича. Мы не подведем!
Немає коментарів:
Дописати коментар